Декілька разів чув, як дівчата жалілися, що їх знайомі хлопці, які йдуть в гори у мандрівку, не буреть із собою, бо "там заскладно для них", "вони того не вигребуть" і т.д. Особисто мене такі заявки хлопців страшенно дратують. Не те що б я там надто багато лазив горами, але мало теж не скажеш. І у більшості випадків (окрім, здається, одного :) - завжди у компанії були дівчата. Тому із впевненістю можу сказати, що у ряді випадків дівчата не лише не поступались хлопців, але часто далеко їх обганяли не тільки у витривалості фізичній, але й емоційній.
Фізична сила - ніби необхідна складова учасника походу але це далеко не все. Сила духу, бути емоційно стійким у важких чи важких непередбачених випадках... І головне - відчувати красу гір - не лише тішитись підкореним вершинам, але стежці, кожному дереву, камінню, потічку, джерелу... Погодьтесь, під ці "критері" підпадає значно більше дівчат, аніж хлопців :)
Думаю, така "турбота" про дівчат зумовлена в першу чергу банальним сомозахистом хлопців: а якщо дівчина буде краще йти? як вона поставиться до мене, коли я буду захеканий, ледве ступатиму і зупинятимусь кожні пару метрів?... Неохота, пра?
Цим дописом не хочу нікого образити, але якщо хтось із схожих міркувань каже "ти не вигребеш"... то нехай перед тим задумається, а може він позбавляє тим самим когось незабутніх вражень, які могли б навіть змінити світогляд людини. І заради чого? Заради власної гордості?
Так, є ще один момент: люди, з якими йдеться в гори мають бути як одне ціле... Якщо ти не бачиш себе з тим чи іншим у горах - справді, краще разом не йти. Але якщо причина саме в тому - то так і потрібно сказати, або "морозитися" (ми ж усі це вмієм ))) - а не нагнітати "ти не потягнеш". А потім героєм вертатися... Бє...
Вийшло дуже сіро, насправді то поодинокі випадки... Але і ті поодинокі мене бісять...
Немає коментарів:
Дописати коментар