Отже, жили ми біля самого підніжжя г. Петрос, на висоті більше 1500м. Приїхали в с. Лазещина зранку. Першу половину дня піднімалися до місця таборування. Потім вчились розкладати намет на снігу, вибирати для цього місце, будувати захисну стіну. Наступне - приготування їжі на пальнику. Потім деякі технічні моменти роботи із системами, карабінами, линвами, льодорубами.
Завершився день гутіркою ("лекцією") про зимове мандрівництво, його принади та небезпеки (погана традиція: кожної зими у Карпатах гинуть люди, часто досвідчені). Зимовим Карпатам притаманні усі небезпеки, що і вищим горам.
Другий день - практичні заняття на схилу Петроса. Там ми просиділи майже увесь день - ходіння у зв"язках, заривання під час зриву, страхування один одного, побудова страховочних станцій та багато іншого. Було дуже цікаво, не обійшлось і без усяких казусів...
Завершилась програма вишколу сходженням на Петрос (2020 м). Проснулись біля 4:00 ранку, з тим, щоб в 5:00 бути уже в дорозі. Підйом тривав близько двох з половиною годин, спуск десь біля півтори - сильний туман, вітер, який прямо таки валив з ніг, сніг, що добряче сік відкриті частини тіла, і крута сторона Петроса (піднімались на нього зі сторони Говерли - хто знає, розуміє). Наш одяг, наплечники, льодоруби - усе вмить покрилося льодовою кіркою... в деяких місцях понамерзало на пів сантиметра а то й сантиметр. Обєктив фотика покривався льодом за декілька секунд. Потрібно було протирати і відразу фоткати. На деяких фотках видно, що об"єктив заледенів.
Позитивні враження просто переповнюють!!! Ех, люблю я гори...
Фотки: http://picasaweb.google.com.ua/petro.borys/BilaHora2010#
Велике спасибі всім, хто допоміг мені із спорядженням, бо свого трохи не вистачало.
І ще три відео:
Немає коментарів:
Дописати коментар