Знову на Пікуй...

Цими вихідними уже втретє побував на г. Пікуй. Якісь дивні ті поїздки на ту гору... Чому? Перше, що мені завжди не хочеться їхати в саме такого тупу поїздку - просто сходження народу на вершину. Якось не так люблю мандрувати... Але так вже є, що трохи то добровільно-примусовою.

Проте, щороку повертаюся із мегапозитивними враження - і все завдяки людьми, що склали компанію і красі гір - особливо Пікуя. Тут як ніколи вірно, що у хорошому колі друзів будь-де надзвичайно класно.

Ось і цього разу - позитивні емоції просто переповнюють...

То був ліричний вступ...
Власне про подорож: Ця поїздка офіційно має назву: "Перший етап туристичних змагань Львівщини" і є своєрідним допуском до змагань, які відбуваються наступного тижня поблизу Сколе. Прибувши, ми ще потрапили на відкриття за участю місцевої "Просвіти"... Єх.. яка там одна бойківчанка є... Потім знайшли вільну місцину на галявині, розтаборувалися, злопали канапки, і взялися готовити вечерю та запасатися дровами. Відразу відчулося, що село доволі високогірне... Уже десь біля восьмої вечора так похолодало, що з рота парувало і довелося вдягнути светр і куртку Але біля вогню тепло і затишно...

У неділю зранку сходження на вершину. Цього року дуже повезло із погодою. На вершині - як завжди сильний вітер... І це таки дуже класно... Трохи фоток, трохи погамали, відпочили та й спускатися...

По дорозі налопались чорниць - їх там неміряно. Друзі ще дві години щось робили, а мені довелося чекати голову сьльради, який десь запив по дорозі і не було кому пропечатати відрядження ))))))))))) Сонце так пекло, що довелося заховатися під копицею.

П.С. А якщо добавити що добирання і харчування майже повністю оплатила Городоцька РДА - то чого ше бажати )))))))))))))))))

П.П.С. Ще однією особливостю мандрівки - це їзда 4 з половиною години маршруткою - у сам низ (південь) Львівської області - а я так люблю дорогу...