Ностальжі...

Перший та останній дзвоник, випускний.... скільки років пройшло, але все одно така ностальгія... То колись мине?...

Друга стихія

Отож, хцу повісти вам про саоє перебування на пластовому водному вишколі "Черемош - 2009", що проходив поблизу річки Чорний Черемош... Перше, і головніше - це просто супер враження... настрій від поїздки тримається ще й досі (і це поряд із ще однією суперською подорож - але про неї трохи згодом).

Пакувався я довго - може тому, що то перша за останні чотири місяці серйозна поїздка, і я розтягував задоволення, складаючи речі у наплічник?... Або просто тре було все знову позгрібати докупи - мама протягом того часу деякі речі дивовижно позаховувала )))))

До Львова - звідти до Ворохти... Щось у тому потягу "Львів - Рахів" тика є... погодьтеся...

У Ворохті оперативно грузимся у... вантажний зілок )))) Півтори год нічної їзди - і ми на місті таборування....

Наступні дні були напружені, цікаві, веселі - і незчувся, як пролетіли... Із своєю третьою залогою знову відчув себе учасником - вставання за 10 сек, руханка, пісні перед їжею, чергування, нічна стійка - усе як у старі добрі часи...

Щодо власне спеціалізації вишколу - приємним сюрпризом стала велика кількість практичних занять на воді. Усі чотири дні ми "ходили на воду". Спершу невеликі, пілотні, :) сплави а ля двісті метрів вверх табору - двісті вниз... Тут ми вперше дізнались, що таке гірська річка*. Уже настпного були значно довші сплави із доланням порогу Дземброня... Дальше - ще більше. Із відомих перешкод добавилися ще пороги Малі гуки та, Гуки... Уже якось пару метрів проходив Дністром - але то не до порівняння. Тут потрібно в першу чергу техніку - нас навчали різних гребків - коли і як ми повинні гребти... пробували не лише чітко виконувати вказівки інструктора, але й самим керувати катамараном (тобто гребцями).

Та не сплавами єдиними. Були і різні цікаві заняття. Що найбільше сподобалось: динаміка гірського потоку, водна топографія... Стільки всього цікавого... А ще розповіді інструкторів про різні реальні випадки - це додавало колориту вишколу (хоч, здавалося б, дрібничка).

Ще їдною ізюминкою була "саморобна" банька... Після якої прямо в Черемош... Ух!...

Чесно, всі враження важко описати... чи навіть неможливо... то тре просто відчути... Як згадаю ті моменти, коли катамаран ішов по валах, як заходили в улав, бочку чи проходили пороги - просто дух захоплює...

*старожили казали, що цього року був далеко не кращий рівень води (((