Пікуй і дощова субота

Логічніше б спершу написати про наш табір "Легенда-2008", що дуже хочу зробити, але порушу хронологію - поки свіжі враження від г. Пікуй...

Обіцяного автобуса на халяву не було, тож добиралися маршрутками. Їхали довго - десь годин із 6. Майже всю дорогу падав дощ - іноді навіть дуже сильний. Так тривало десь до другої години ночі. За що вартує подякувати погоді - намети розклали без дощу (хіба ледь моросив). А решта - байдуже. Прихопив тент 4х5. Поки розтягнули - увесь мокрий. По деревах в дощовику не полізиш. Дрова шукали вже практично в темряві. Близько 22 приїхав Андрій з Ірою. Хлопака в своєму "репертуарі": від зупинки в селі до місця таборування (це десь 20-30 хв ходьби) приїхав на таксі. І де він його надибав? На вогні закип"ятили воду для кави/чаю. Вода дощова - річка від зливи дуже каламутна. Посмажили на вогні типу мисливських сосисок і пішли спатки...

Зранку холодно, але без дощу. Трошки сонця. Дорога на гору болотиста, але легенька. Правда не для всіх :) Минулого року Пікуй був у хмарі. Тож лише в цей раз оцінив красу вершини. Особливо її крутий схил. Трошки перекусили. Хотіли ще згущик згамати, але води вже не лишились - то ж не наважились :) Спускаючись донизу, їли чорниці. Їх тут дууууже багато.

Коли вже йшли на маршрутку, змагались із однією "туристкою", хто швидше дійде до зупинки. Дич :). Ну а потім - чуть більше 5-ти годин маршруткою до Крижової... Здуріти можна...

Окремо хочу відзначити якийсь дуже гарний настрій. Не часто з такими позитивними емоціями повертаєшся додому. Чо так? Можливо не боліла голова за дітей, як то часто буває... Можливо через те, що в нас була маленька компанія, приємна компанія?... А то й усе разом... По більше б мандрівок із саме таким настроєм...

Я спеціально опустив, чого ми туди їздили, і що нам треба було. Кому то потрібно?... :)