Остання серія клоунади

Саме так назвав захист диплому в Інституті післядипломної освіти одногрупник... Що ж... ніби маю диплом по спеціальності, шо хотілось - та чи буде з того користь?...

Майштри

Ось таку фотку недавно зробив на вул. Науковій, де ведуться ремонтні роботи дороги:

Нова адреса

Тепер у мене нова адреса блогу petro.plast.org.ua Класно, еге ж )))
Велике дякую Богдану Раку.

Друга вища освіта або гроші на вітер?

Сьогодні в мене закінчилась начитка останньої сесії на т.з. другій вищій освіті... Чо такий песимістичний заголовок? А жодної лекції протягом тижня? Класно?!.. Тільки організаційні питання. Минулоїї сесії теж було не густо - декілька нормальних пар... Думка доброї половини групи (і моя теж) - якби знав - не поступав б... Ось так... Добре подумаєте, перш ніж на таке підписуватись...

Дзига, МакДональдс і 15 грн в кишені )))

Цього тижня гуляв Львовом із дівчиною, з якою дуже рідко бачимось (живе в Одесі). В останню мить біля банкомату халепа - я і не помітив, як уже використав залишок... При собі 15 грн... Але це не зіпсувало вечір, навіть трохи смішно вийшло :)

P.S.

Як в тому анектоді про китайця:

- Вам що?

- Цай...

Хочу назад...

Щось дуже ностальгічний настрій... Коли їхав на роботу - студіки в універ, малі до школи... Як тут не згадати минулі часи... Сумно так...

picasaweb.google.com

Багато людей користуються http://picasaweb.google.com для створення віртуального фотоальбому... Google завжди рулить... Але мені не подобалась випадкова адреса фотоальбому. Напр.:
http://picasaweb.google.com/petro.borys/aOyelC
Якось зовсім не гарно... і попробуй запам"ятати... Та, заливаючи фотки у два останні альбоми, зрозумів, що якщо завершити назву альбома цифрами чи латинськими літерами - google так і назве цей альбом. Наприклад, назвавши альбом "Туристичні змагання Львівщини,Skole08" отримав адресу альбому http://picasaweb.google.com/petro.borys/Skole08 - і гарно, і запам"ятати легко...
Можливо то давно всім відомо, але хз...

Пікуй і дощова субота

Логічніше б спершу написати про наш табір "Легенда-2008", що дуже хочу зробити, але порушу хронологію - поки свіжі враження від г. Пікуй...

Обіцяного автобуса на халяву не було, тож добиралися маршрутками. Їхали довго - десь годин із 6. Майже всю дорогу падав дощ - іноді навіть дуже сильний. Так тривало десь до другої години ночі. За що вартує подякувати погоді - намети розклали без дощу (хіба ледь моросив). А решта - байдуже. Прихопив тент 4х5. Поки розтягнули - увесь мокрий. По деревах в дощовику не полізиш. Дрова шукали вже практично в темряві. Близько 22 приїхав Андрій з Ірою. Хлопака в своєму "репертуарі": від зупинки в селі до місця таборування (це десь 20-30 хв ходьби) приїхав на таксі. І де він його надибав? На вогні закип"ятили воду для кави/чаю. Вода дощова - річка від зливи дуже каламутна. Посмажили на вогні типу мисливських сосисок і пішли спатки...

Зранку холодно, але без дощу. Трошки сонця. Дорога на гору болотиста, але легенька. Правда не для всіх :) Минулого року Пікуй був у хмарі. Тож лише в цей раз оцінив красу вершини. Особливо її крутий схил. Трошки перекусили. Хотіли ще згущик згамати, але води вже не лишились - то ж не наважились :) Спускаючись донизу, їли чорниці. Їх тут дууууже багато.

Коли вже йшли на маршрутку, змагались із однією "туристкою", хто швидше дійде до зупинки. Дич :). Ну а потім - чуть більше 5-ти годин маршруткою до Крижової... Здуріти можна...

Окремо хочу відзначити якийсь дуже гарний настрій. Не часто з такими позитивними емоціями повертаєшся додому. Чо так? Можливо не боліла голова за дітей, як то часто буває... Можливо через те, що в нас була маленька компанія, приємна компанія?... А то й усе разом... По більше б мандрівок із саме таким настроєм...

Я спеціально опустив, чого ми туди їздили, і що нам треба було. Кому то потрібно?... :)

Фестиваль "Зашків 2008"

Народ, я вперше потрапив на фест... Смішно? До фестивалів у мене було наперід негативне ставлення... як і до танців... То чого поїхав? А бо нафіг ті принципи, якесь упереджене ставлення... Вирішив спробувати, як то воно - фестиваль. Вагався. Серйозно думав про мандрівку в гори... як і завжди. Але поїхав. І не жалію. Було направду класно, особливо,.. щось нове...

Отож вирішили їхати. Я та Ірина. Може ще хтось хотів, але очевидно чекав запрошення... Ну яке в сра*** запрошення... То що, мій захід?! Блін, спершу цього не хотів писати, але постійно стикаюся із наріканням, що знову когось не взяв... Як пити пиво - то запрошень не потрібно, а кудись поїхати - то вже потрібно офіційне запрошення із підписом та печаткою????
Всьо, я тут не про це хотів написати... Отож приїхали разом із делегацією Городка замовленим від РДА автобусом. Прикольно! Багато наметів, багато вишиванок... Починає подобатися. Правда, злий на себе, що не хватило розуму прихопити вишиванку... Дурна голова. Але пробую втішати себе думкою, що вишита футболка - це теж в тему. Але як хотілось свою нову вишиванку... Мав би гроші - купив би ще. Добре що не мав :)
Розклали намет біля всіх. Городоцьких. Ще в автобусі надоїв Ірині своїм "Хочу ковбаси". Тут якраз обід. Забираємо в Оксани талончики. Обідати сіли перед наметом. Тут познайомились із Андріаном Грецко, адміном http://gorodok.lviv.ua/. Сидимо, гамаєм... Ірина чистить огірок, я накладую "Бички" (ставте правильно наголос) з фасолею (!), коли чуємо:
- Я Андріан. Слоник, Аріна?
- Ага.
Андріан ще випив гарячого чаю із термоса Ірини. Те, що я називаюся Петро, дізнався аж Далеко за північ.
Пішли мити посуд. Повертаючись, видерлись на пагорб, з якого добре видно Зашків та галявину із, напевне, тисячею наметів...
Десь близько шостої розпочався концерт. Чекав виступу Скрімерсів, адже пообіцяв записати усе на відео. Ну чому не зробили задньої стінки на сцені? Знімати було дуже важко... Під час концерту скакали разом із Іриною подругою Христиною, її френдом Олегом і ще Однією Христиною. Компанія маленька но удаленька :)
Завершив вечір виступ Гайдамаків та піротехнічні штучки. Уже ніби ідемо спати - і втомились, і холодно надворі... Андріан запрошує на чай до себе в намет. А чого б і ні. Були ще Дядечко Бо, друг Адріана, да ще... забув імена... Дядечко Бо показав співаник, який сам упорядкував... Блін, чого там тільки немає! Реально класна річ. Ірина витягнула свій... Співалисьмо! Десь до години 3 ночі, а тоді вже розійшлися спати.
Зранку неприємний сюрприз - автобус замість 11:00 приїде 13:00. Халепа. Ми ж мали бути на дні народженні в Іри (Малішевської). Та нема на то ради. По дорозі, уже в автобусі, розпочався дощ...

Великодня прогулянка

Чомусь завжди хочеться тут щось написати після мандрівки... 29-30 квітня ходив на Темнатик, Великий Верх та вдсп. Шипіт. Було нас п'ятеро. Причому Ірина виявила бажання поїхати в понеділок десь біля 22:00, близько 23-ї віддав наплечник, каремат і спальник Юлі. Вона його залишила в подружки, щоб не нести додому. Спакувала наплечник наступного ранку, перед маршруткою. Христина переплюнула двох дівчат: прийшла додому зранку із діскатєки, запхала в наплечник усе, що бачила і замовила таксі до центру. Во такі то дічєта. А ми з Юрою спокійно спали із готовими наплечниками...

Дорогою нічого особливого. Протягом мандрівки погода була класна. Інколи дощ, інколи навіть сонце. Хмари були дуже низенько, тож усю дорогу милувалися прекрасними краєвидами Боржави (окрім тих моментів, коли самі були у хмарі). Десь біля гори Плай наші телефони запитали, чи змінити годину відповідно до нового часового поясу :) Посміялися і пішли дальше... Після Великого Верху нас чекала довжелезна смуга снігу. Хвилин 20, а то і більше пробирались через нього. Після вечері Ірина збацала вино з сіллю (я знаю як воно правильно називається, але не знаю як то слово правильно написати...).

Зранку наступного дня помилувались туманом, який ще висів у долині, погодували карпатського песика і пішли до водоспаду Шипіт. Цього разу він був особливо красивий, бо річка, на котрій він є (Плошанка) в цей час дуже повноводна...

Я магістр і все таке

Давно мене тут не було. Потрібно це якось виправляти. Що ж відбулося у моєму спокійному житті? Перш за все - закінчив універ! Таке не часто буває. Видав сестру заміж (якщо чесно, то сама пішла :) Це зумовило пришвидшене завершення ремонту. А це класно! Тепер працюю. Поглянемо, як воно далі буде.